Основні прийоми по вирощуванні сої
Особливості вирощування сої
При
вирощуванні сої в різних природно-кліматичних зонах України варто
врахувати, що ця культура полюбляє тепло і вимагає хорошого забезпечення
вологою. Тепла сонячна погода сприяє кращому проростанню насіння, а
згодом позитивно впливає на формування та дозрівання нового врожаю.
Рентабельність виробництва значно покращує і вчасне та правильне
застосування агротехнічних прийомів.
Передпосівна обробка насіння
Для
захисту посівного матеріалу від хвороботворних бактерій його необхідно
попередньо обробити фунгіцидними протруйниками. Це не допоможе вирішити
всіх проблем у майбутньому, однак суттєво мінімізує ризики та створить
передумови для підвищення рентабельності вирощування сої. Крім цього,
протруювання сприяє покращенню проростання насіння у несприятливих
умовах та захищає проростки від ґрунтових інфекцій. Це має особливо
важливе значення ранньою весною, коли ще досить прохолодно і
спостерігається висока вологість.
Після протруювання насіння сої
рекомендується також обробити біологічним інокулянтом. Корисні бактерії,
які містяться в таких препаратах, забезпечують краще засвоювання азоту.
З цією ж метою, а також для активізації бульбочкових бактерій до
розчину слід додати мінеральне добриво на основі молібдену.
Особливості вегетаційного періоду
На
майбутній урожай впливає також і правильно проведений посів сої. Аби
рослини розвивалися та дозрівали швидше, рекомендована густота їхнього
стояння повинна складати 900-1000 тисяч штук на 1 га, а ширина міжряддя –
орієнтовно 15 см. Практика доводить, що в цьому випадку урожайність є
на 2-3 ц/га вищою.
Варто також знати, насіння сої здатне до
проростання вже при температурі +8-10°C, однак цей процес протікатиме
досить повільно. Набагато швидше сходи з'являються на поверхні за більш
теплої погоди, щоправда не спекотної. Оптимальною для появи дружніх
сходів є температура +20-22°C, у той же час більш високі показники
можуть дещо уповільнити їхній розвиток. Надмірно велика активність сонця
(від +35°С) взагалі негативно впливає на утворення кореневих бульбочок
та старт вегетації посівів сої.
На початкових етапах надземна маса
рослин розвивається значно повільніше за кореневу систему. Через це
необхідно вчасно застосовувати ґрунтові гербіциди для усунення
негативного впливу на посіви збоку однорічних злакових та дводольних
бур'янів. Обробку варто проводити відразу після посіву, а для покращення
гербіцидної дії можна застосовувати бакові суміші препаратів з різними
діючими компонентами. Комплекс захисту від поширених бур'янів включає
також внесення страхових гербіцидів. Препарати з вмістом
хізалофоп-п-етилу значно покращують контроль злакових бур'янів, а на
основі тифенсульфурон-метилу або бентазону – дводольних.
Для
контролю найнебезпечніших для сої шкідників різних видів рекомендується
застосовувати інсектициди, в яких основним діючим компонентом або одним
із них є лямбда-цигалотрин. У разі загрози ураження посівів павутинним
кліщем, варто виконати акарицидну обробку.
Застосування інтенсивних технологій
Велике
значення при вирощування сої за інтенсивною технологією має живлення
рослин необхідними макро- та мікроелементами. Необхідні комплексні
добрива рекомендується додавати в бакову суміш зі страховими
гербіцидами. Водночас борні, цинкові та інші монодобрива краще всього
вносити разом із фунгіцидами.
Фунгіцидна обробка посівів сої
дозволяє протистояти збудникам великої кількості захворювань, які
резервуються в окремих видах бур'янів, поширених при вирощуванні
попередньої культури. Аби застерегти від ураження або вчасно почати
лікування, на посіви сої вносять фунгіциди, які мають
лікувально-профілактичну та викорінюючу дію. Велику ефективність
демонструють комбіновані препарати з тріазолами та стробілуринами.
Рекомендації для сівозміни
На одному й тому ж полі сою рекомендується висівати не раніше, ніж через 3-4 роки. Найбільш підходящими культурами-попередниками є зернові колосові, кукурудза, цукрові буряки й картопля. Водночас не можна сіяти сою після соняшника, зернобобових, суданки та багаторічних бобових трав, бо ці рослини мають спільних разом із нею шкідників та збудників захворювань.